Бурчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Утихомирься, не бурчи. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.
Воїнство, -ва, с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось.
Долі́чувати, -чую, -єш, сов. в. долічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Нас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив.
Друзя́ка, -ки, м. Другъ, пріятель, услужливый. Що, як би таких друзяк приплыло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? Є ви товариші, друзяки? Собаки, а не товариші. Парень молодий, друзяка, роботящий, смирний, не п'ющий і вже ні з ким не залається.
Засуміти, -мі́ю, -єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Іде сумний, понурий... Дивно так засумів.
Зви́чка, -ки, ж. Привычка. Така звичка бісова.
Зотнути, -ну́, -не́ш, гл. = зітнути.
Підхожий, -а, -е. Похожій. Вийшла дівчинка, підхожа до молодого гусеняти.
Протесати, -шу́, -шеш, гл.
1) Протесать.
2) Потерять? утратить? Згубив Сава, протесав Сава свою віру навіки.
Розчухрати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Разрубить надвое.
2) Разбросать, раскидать. Всі човники їх (море) розчухрало. Ввесь город розчухрав.
