Знімати, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Із правої рученьки перстень зняв. Зняли з нього головоньку. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Зняв руки до Бога. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. Филю зо дна моря знімає. 3) — бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. 4) — го́лос, річ. Начинать, начать говорить. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. 5) — щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати.
Зобгати, -га́ю, -єш, гл. = зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги.
Китель, -ля, м. Китель. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний.
Ме́шти, мешт, ж. мн. Татарскія туфли, легкіе башмаки.
Мовчу́щий, -а, -е. = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Мовчущі як земля.
Осмеркнути, -ну, -неш, гл.
1) Находиться во время сумерекъ. Як мені не плакати? Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка.
2) безл. Смеркнуться. Не вгадала я, як і осмеркло. Ще не пізно й було, тільки що осмеркло.
Перієватиця, -ці, ж. = перійка.
Підітнути, -ну, -неш, гл. = підтяти.
Пошпотатися, -таюся, -єшся, гл. Спотыкнуться. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку.
Скиглити, -глю, -лиш, гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Не скигли, бо ти всіх побудиш.
