Величатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Величається, мов попадя на весіллі.
2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо!
Дохожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = дохожати. До отця, до матки дохождати.
Залокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. = залоптати.
Ма́цяти, -цяю, -єш, гл. = мацати.
Напрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Наработать. Чи багато він напрацює?
Народолю́бець, -бця, м. Любящій народъ; народникъ.Українським... народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява.
Оно нар. Только, лишь. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. В хаті тихо, оно діти сопуть.
Пірити, -рю, -риш, гл.
1) О дождѣ: сильно лить = піжити 1. А на дворі дощ такий пірить.
2) Бить, колотить.
Поважити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣсить многое).
2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку).
Руб II, -бля, м. = II. Рубель. У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче. Не май сто рублів, а май сто друзів. Ум. рублик.
