Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мерва

Ме́рва, -ви, ж. 1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659. 2) Дрянь, негодное. 3) мн. = морва.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 417.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕРВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕРВА"
Гузни́ця, -ці, ж. = Гузи́ця. Лохв. у. Ум. Гузни́чка. Лохв. у.
Жа́вряти, -ряю, -єш, гл. = жевріти.
Жердя I, -ді, ж. Жердь.
Зачмутува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Начать ласкаться? Зачмутувала кумася коло свого Івася. Ном. № 12648.
Наступ, -пу, м. Наступленіе. Тяжкі гріхи впинили предків наших від наступу на землі християнські. К. МБ. X. 18.
Порозсипатися, -паюся, -єшся, гл. Разсыпаться (во множествѣ).
Пороз'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. = порозв'язуватися.
Своякиня, -ні, ж. Свояченица. Міусск. окр.
Чотирі, -рьох числ. Четыре. Ішли ляхи на три шляхи, а татари на чотирі. Н. п.
Шмугляти, -ля́ю, -єш, гл. Тереть, стирать кожу, обдирать кожу, дѣлать на кожѣ ссадины.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕРВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.