Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Оружина, -ни, ж. Ружье. Ой шли чумаки з України, стали на попасі край долини, викресали огню з оружини. Для сильной армії своєї рушниць, мушкетів, оружин наклали повні гамазеї.
Переробляння, -ня, с. Передѣлываніе.
Побаришувати, -шую, -єш, гл. Побарышничать, взять прибыль при продажѣ. От побаришував: ні стовпа, ні борошна (бариша?).
Повеселішати, -шаю, -єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало.
Попобити, -б'ю, -єш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Дурня попобив. .
Стукотати, -чу́, -тиш, гл. Стучать. Стукотить — грімотить, мов сто коней біжить.
Тогді нар. и пр. = тоді и пр. Тогді і мусять тут остаться.
Усоромити, -млю, -миш, гл. Пристыдить.
Широкорукавий, -а, -е. Съ широкими рукавами. У широкорукавій білій сорочці.
