метка
Ме́тка, -ки, ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 420.
Том 2, ст. 420.