Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виноватець

Виноватець, -тця, м. 1) Виновникъ. Мнж. 74. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Канев. у. Уміє він пізнати виноватця. К. Іов. 24. 2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАТЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАТЕЦЬ"
Багацтво, -ва, с. = багатство. Журба світу сього і омана багацтва і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 69. Пошли ж, Боже, нашим молодим щастя і багацтва. Шевч. 290. Багацтво дочасне, а лихо довічне. Ном. № 1450.
Вандри, -рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Відколоти Cм. відколювати.
Жа́тися II, жму́ся, жме́шся, гл. Жаться, сжиматься. Жметься, гнеться, — як кургузий дядько. Ном. № 3053.
Заохо́та, -ти, ж. Поощреніе. Желех.
Лепухо́вий, -а, -е. = лопуховий. Прийде літо красне, — все готове, пошиємо шаровари лепухові. Грин. III. 325.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття. Угор.
Площити, -щу, -щиш, гл. Болтать, разсказывать. Я чув, що він площив, що він украв моїх коней. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).
Цундрак, -ка, м. соб. Старое изорванное бѣлье, старая изорванная одежда. Желех.
Шкатула, шкатулка, -ки, ж. Шкатулка. Кролевські листи у шкатулі. АД. II. 5. Дорожню одімкнув шкатулу. Мкр. Г. 64. Украдеш у мене шкатулку з грішми. Рудч. Ск. І. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИНОВАТЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.