Бит, -та, м. Драка. Такий меж їми був бит, що обидва на місті зістались.
Гладко нар. Гладко, ровно, складно, хорошо. Хоч не гладко, аби міцно. Мій батько робив гладко, то й я в його вдався. Чи чарка, чи ківш буде, — не глядять переміни, гладко п'ють, як з лука б'ють до ночної тіни. Ум. гладенько гладесенько. Сравн. ст. гладше.
Гурт 1, -та́, м. 1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. 2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізей. У гурті, то й смерть не страшна. У гурті каша їсться. Просимо до гурту. 3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. 4) В гурт, до гу́рту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Ходім же до гурту. 5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. 7) Продава́ти на гурт. Продавать оптомъ. Ум. Гурто́к.
Дошу́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. дошука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Доискиваться, доискаться. Заховає кінці так, що ні жоден чоловік не дошукається до правди. Що ти гріхи мої перебіраєш, переступу дошукуєшся грізно.
Жіно́щина, -ни, ж. соб. = жінота. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила.
Затягти́, -ся. Cм. затягати, -ся.
Здоби́шник, -ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити.
Манія́, -нії́, ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб.
Повітовий, -а, -е. Уѣздный. Повітовий суд. В одному повітовому місті жив міщанин Лемішка.
Посилатися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и послатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.
1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ.
2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. 3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті.
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти.
