Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нараквиця

Нара́квиця, -ці, ж. 1) Поручь (у священника). 2) Шерстяныя или овчинныя манжеты. Вх. Зн. 40. Шух. І. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 514.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРАКВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРАКВИЦЯ"
Возний, -ного, м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.
Дровиня́ка, -ки, ж. Большое полѣно дровъ, бревно. Дві дровиняки, чотирі колики, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. ІІІ. 64.
Лопати́лно, -на, с. Ручка у лопаты. Гайсин. у.
Наря́ддя, -дя, с. соб. Орудіе. Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне нарадя. Чуб. II. 523.
Підгачувати, -чую, -єш, сов. в. підгати́ти, -чу, -тиш, гл. Поправлять, поправить, починить запруду. Рівняли дороги, підгачували греблі. Стор. МПр. 72, 73.
Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Повночка, -ки, ж. Ум. отъ повниця.
Позвичайнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣжливѣе, улучшиться по своему поведенію. Був розбишака на все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай. Конот. у.
Прикусити Cм. прикушувати.
Пропіяка, -ки, м. Пропойца.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРАКВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.