Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сваволя

Сваволя, -лі, ж. Своеволіе. Добра та ладу не бум. а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. Синочку, Ясеньку, мене Кася не слухала, в сваволю вдавалася. Чуб. V. 727. 2) Своевольная женщина. Яка ж у тебе дочка-сваволя.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВАВОЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВАВОЛЯ"
Вир, -ру, м. Водоворотъ, омутъ. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Гол. Ум. вирочок.
Відьмище, -щі, ж. Ув. отъ відьма.
Огрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. огріти, -рію, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть, обогрѣвать, обогрѣть. Грин. III. 632. Сонце каже: я зійду, твої сини обігрію. Гол. І. 187.
Побігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. Н. п. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв.
Примастити Cм. примащувати.
Рівчик, -ка, м. 1) Ум. отъ рів. 2) = рівчак 3. Шух. І. 284.
Розспіватися, -ва́юся, -єшся, гл. Распѣться.
Ряпуха, -хи, ж. = рапавка. Вх. Пч. ІІ. 16.
Самопаски, самопасно, самопасом, нар. = самопас. Чуб. VI. 141.
Учень, учня, м. Ученикъ. Ном. № 14055. Стор. І. 195. Не учень для вчителя, а вчитель для учня. О. 1862. І. 66. Осман, високий учень мій в рицарстві. К. МБ. X. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВАВОЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.