Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напучати

Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напучувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу, -тиш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 514.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПУЧАТИ"
Гарник, -ка, м. Работникъ при возахъ. Левч. 135.
Гружде́ль, -ля, м. Родъ гриба — груздь? Камен. у.
Дошква́рити Cм. дошкварювати.
Залі́ток, -тку, м. Лѣтній выпасъ скота. Брав на заліток воли, то через те й було в мене багато скотини чужої. Верхнеднѣпр. у. 2) Употребительнѣе во мн. ч. за́літки. Начало лѣта. на за́літки зоставля́ти. Оставлять до начала будущаго лѣта. Не заставляйте сіно на залітки, а то бува миші перегризуть, затече. Волч. у.
Кателиків, -кова, -ве Принадлежащій католику.
Ля́шенько, -ка, м. Ум. отъ лях.
Непокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Безпокоить, тревожить.
Нерозважний, -а, -е. 1) Неутѣшный. Плакала нерозважними дрібними сльозами. Мир. ХРВ. 233. 2) Неразсудительный, легкомысленный. Нерозважний дячище на підмову дався. Гол. III. 475.
Охорона, -ни, ж. Охрана.
Позаманювати, -нюю, -єш, гл. Заманить (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.