Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

луп!
лупа
лупа 2
лупавка
лупай
лупак
лупання
лупання 2
лупати 1
лупати 2
лупатий
лупатися
лупень
лупесати
лупесиння
лупеха
лупина
лупирь
лупити
лупитися
лупіж
лупій
лупійка
лупкавка
лупкати
лупління
лупнути
лупцювати
луск
луска
лускавка
лусканець
лускати
лускатися
лускач
лускирь
лускіт
лусковий
лускоріх
луснути
лусом
лусонути
лусочка
луста
лусь!
лут
лутець
лутина
лутка
лутовий
луток
луття
луцак
луципір
луча
лучай
лучатися
лучен
лучечок
лучик
лучина
лучити
лучитися
лучиця
лучка
лучковатий
луч-луч!
лучний
лучний 2
лучник
лучниця
лучня
лучок
луччати
лучче
луччий
лушник
лушниця
лушня
лушпа
лушпайка
лушпак
лушпанити
лушпелина
лушпина
лушпиння
лушпиночка
лущ
лущак
лущати
лущик
лущина
лущити
лущитися
лущиця
лущіння
львів
львівський
львовий
львов'янин
львов'янка
льнування
льнувати
льняний
льод
льодівка
льодниця
льодовий
льодовня
льодок
льокай
льолечка
льолька
льоля
льом
льон
льонець
льоник
льониченько
льонище
Бабочка, -ки, ж. Ум. отъ баба.
Видненький, виднесенький, -а, -е. Ум. отъ видний.
Головище, -ща, с. ув. отъ голова. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Зрадний, -а, -е. и зрадній, -я, -є. = зрадливий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Г. Арт. (О. 1861, III. 109). Зрадня ваша рада. О. 1861. IV. 31.
Мачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Вырывать руками просо, гречу. Доведеться й йому мачкувати своє просо. Брац. у. 2) Идти мелкимъ шагомъ (о гуцульской лошади). Шух. І. 80.
Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол.
Му́зьки, -зьок, ж. мн. Начесы. (К. 11. Михальчукъ).
Панібрататися, -таюся, -єшся, гл. Входить въ пріятельскія, фамильярныя отношенія. З крепаками панібратається. Мир. ХРВ. 132.
Піддимок, -мка, м. Все копченое. Винниц. у.
Спромагатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спромогтися, -можуся, -жешся, гл. 11. Получать, получить возможность, смочь, возмочь. Не спроможеться кінчити. Св. Л. XIV. 29. 2) Разживаться, разжиться, получить средства сдѣлать, собраться со средствами. Спромігся дід на обід, а ба ба на кисіль. Ном. № 4904. Боже мій! коли то я спроможусь своїх волів купити? Кобел. у. Спромігся Солопій весною на горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 93).
Нас спонсорують: