Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лучковатий

Лучкова́тий, -а, -е. Дугообразный. — кінь. Лошадь съ вогнутой спиной.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧКОВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧКОВАТИЙ"
Засла́ти I Cм. засилати.
Казанок, -нка, казаночок, -чка, казанчик, -ка, м. Ум. отъ казан.
Мочилинівка, -ки, ж. = мочи́ло. Покладу я колопеньку та в мочилинівку. Гол. III. 378.
Надокуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. надоку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. А вже ж тії кучері мені надокучили. Ном. № 2085.
Повипродувати, -дую, -єш, гл. Распродать (во множествѣ). Усе вже повипродувала, — нема ні глечичка молока.
Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Покупати, -па́ю, -єш, гл. Выкупать (многихъ).
Придобний, -а, -е. Удобный. Які хаточки були придобні, які славні. МВ. ІІ. 136.
Прогулюватина, -ни, ж. = прогалюватина. Лохв. у.
Фірманка, -ки, ж. Извозъ, извозничество, то-же, что и хурманка 2. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЧКОВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.