Вариво, -ва, с. = варево.
Вузлик, -ка, м. 1) Ум. отъ вузол. 2) Комокъ сбившейся глины. Глину на горшки треба розміщувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Ум. вузличок.
З'їдна́ти, -на́ю, -єш, гл. и пр. = з'єднати и пр.
Лі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Лізь у воду! 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Лізе сліпицею. — в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе.
Островище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ островъ.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Поклонець, -нця, м. = поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила.
Поштитися, -шчу́ся, -шти́шся, гл. = пошануватися.
Скрутель, -ля, м. Свернутая горстка пеньки, очищенной отъ кострики.
Солодкомовство, -ва Сладкорѣчивость, краснорѣчивость.