Багновиця, -ці, ж.
1) Болотное топкое мѣсто. Туви й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць.
2) мн. Раст. Oxycossus.
Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти.
Луто́к, -тка, м. 1) Молодое липовое деревцо. 2) Лыко молодой липы. Піти надрати лутків на личаки.
Пасман, -ну, м. Полоса. У пасмани. Въ полосы (о матеріи).
Позажигатися, -гаємося, -єтеся, гл. То-же, что и зажигатися, но о многихъ. Ячмені позажигалися.
Поменшатися, -шаюся, -єшся, сов. в. поменши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Уменьшаться, уменьшиться. Служба (салдатам) на год поменшилася.
Поналежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Належаться (о многихъ).
Потатуритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був.
Ріжкатий, -а, -е. Угластый.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.