Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лущити

Лу́щити, -щу, -щиш, гл. Снимать кору, шелуху, кожицу (съ плодовъ, яицъ). 2) Колотить. Піймав і давай лущити йому боки києм. О. 1862. X. 36. Запорожці... татар і туркоту лущать. Стор. МПр. 43. 3) Брать (о деньгахъ). Лущитимуть з нас грошики, та й ні гадки! Мир. ХРВ. 386.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИТИ"
Баденя, -ні, ж. = бакай. Вх. Зн. Лем. 389.
Ганджар, -ру, м. Широкій татарскій кинжалъ. Татарина в-пень стинає, бунчук, ганджар, лук довжезний, ворон коня відбірає. Млак. 76.
Зага́рбання, -ня, с. Захватъ, незаконное присвоеніе. Левиц. І. Правда, 1868. 437.
Полонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Плѣнить. 2) Дѣлать проруби во льду. Kolb. І. 68.
Потерча, -чати, с. Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. потерчатко. Гн. І. 168.
Рукавочок, -чка, рукавонько, -ка, рукавчик, -чка, м. Ум. отъ рукав.
Спахнути Cм. спахувати.
Сповчити, -вчу, -чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Вас. 208. Плахту наймичці яку сповчить. Вас. 208.
Чертити, -чу, -тиш, гл. = черкати 4. Не черти, бо воза поламаєш. Ном. № 3501.
Чертиця, -ці, ж. Дерево съ ободранной вокругъ корой. Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЩИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.