Давни́м-давно́, нар. Очень давно.
Застугоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло.
Зиму́шка, -ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Cм. зімниця.
Круподерник, -ка, м. Дѣлающій крупу. Оттам, мамо, мельник, оттам круподерник.
Понадкидати, -да́ю, -єш, гл. Отбросить, отобрать часть (во множествѣ). Це ти важко понакладав (дров на сани), понадкидай, а то на гору не виїдемо.
Ронити, -ню, -ниш, гл.
1) Ронять, терять. Дрібні сльози роню. Там пава ходила, піря ронила.
2) Сбросить ребенка.
3) Дух за ким ронити. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ.
Сковувати, -вую, -єш, сов. в. скувати, скую, -єш, гл. Сковывать, сковать. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Не скуй душі живої і слова живого.
Співувати, -вую, -єш, гл. Пѣвать.
Улучний Cм. улучен.
Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Ум. хутірець, хуторець, хуторо́к. Жила вдова хуторцем.