Заштабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Забить желѣзными полосами.
Припадати, -да́ю, -єш, сов. в. припасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Василь аж до землі припадає, — просить. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. А дітки як очепились за шию мені... як припали вони, то не можна й одхилити од себе. 2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. 3) Покрываться, покрыться сверху какимъ либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. 4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. 5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб'ї погибати. 6) Приходиться, прійтись къ чему. припасти до вподо́би, до натури. Понравиться. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. — до смаку. Прійтись по вкусу. Обід іще більше припав до смаку. 7) Усердно дѣлать какое либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. 8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав.
Приткнути, -ся. Cм. ii. притикати, -ся.
Росполонюватися, -нююся, -єшся, сов. в. росполони́тися, -нюся, -нишся, гл.
1) Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться, разростаться, разростись. Тепер малий садок, а як росполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина росполонилась.
2) Разлиться (о рѣкѣ). Дніпро росполонився, що й не можна проїхати.
Сповивач, -ча, м. Свивальникъ. Ум. сповивачик.
Степний, -а, -е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна.
Товч, -чі, ж.
1) = дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати.
2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив.
Хвиля, -лі, ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. 2) Буря, порывы вѣтра. Хвилею багато яблук позбивало. Гряд з хвилею. 3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ото по тій хвилі я пішов до пана. 4) Хорошая погода. Ум. хвилька, хви́ленька, хвилечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Зустрілись на одну хвилечку.
Чопатий, -а, -е. Притупленный.
Шкопирть, -ти, ж. = i. шкопирта.