Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лаба
лабаз
лабазник
лабайдак
лабайстер
лабатий
лабети
лабза
лабзюк
лабзюкати
лабзюкувати
лабзюкуватися
лабзючка
лабиринт
лабка
лабуз
лабуззя
лабузіння
лабузнитися
лабурник
лабуштан
лабцювати
лава
лаверджет
лавиця
лавка
лавник
лавниківство
лавничка
лавонька
лавочка
лавр
лаврик
лавровий
лавута
лавчастий замок
лавчина
лаганець
лаганок
лагерь
лагід
лагідний
лагідність
лагідно
лагода
лагоджіння
лагодиком
лагодити
лагодитися
лагодіння
лагодком
лагодливий
лагодний
лагомина
лагоминець
лагоминка
лагузка
лагун
лаґун
лад
лада
ладан
ладанити
ладен
ладенний млин
ладити
ладитися
ладі
ладівниця
ладка
ладканка
ладкання
ладнати
ладнати 2
ладнатися
ладний
ладність
ладно
ладо
ладожник
ладом
ладоньки
ладування
ладувати
ладуватися
ладун
ладунка
ладусеньки
ладянка
лаз
лазенька
лазити
лазівка
лазіння
лазник
лазниця
лазній
лазнюк
лазня
лазовий
лазок
лазун
лазунка
лазуряка
лаістий
лай I
лай II
лайдак
лайдачка
лайка
лайлак
лайливий
лайно
лайнути
лайняк
лайняр
лайтан
лайтук
лак
лакей
Злодій, -дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. ІІ. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = гречка дика. Вх. Пч. І. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. І. 5.
Кушнірня, -ні, ж. Мастерская овчинника, скорняка. Скрізь кидають ремейства, ба й плужки, мовчать кушнірні, воскобійні, ниви. К. ПС. 111.
Прабаба, -би, ж. Прабабушка. Конст. у.
Прометушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Просуетиться.
Рамено, -на, с. 1) Перекрестье креста. Лохв. у. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: каждое изъ двухъ бревенъ, проходящихъ сквозь валъ и перекрещивающихся, къ которымъ придѣланы крылья. Лохв. у. 3) Въ мельницѣ: радіусъ соединяющій кругъ колеса съ осью. Черниг. у. Мик. 480. 4) Часть ступи походючої. Шух. І. 104.
Ремінець, -нця, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292.
Сидіти, -джу, -диш, гл. 1) Сидѣть. Сидить, як квіточка. ЗОЮР. І. 145. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Сидів у темниці. Ном. № 7068. у парі сидіти. Прямой смыслъ: сидѣть рядомъ на свадьбѣ, т. е. быть новобрачнымъ, сочетаться бракомъ. Дай, Боже, пошли, Боже, у парі сидіти. Грин. III. 650. 2) Жить, занимать мѣсто для жительства. ЗОЮР. I. 150. Лівий бік Дніпра низький, то тутеньки люде не сидять. Кіев. г.
Сморчок, -чка, м. = сморж. ЗЮЗО. І. 128.
Тупик, -ка, м. Затупленный кусокъ косы, которымъ обираютъ шерсть съ кожи. Вас. 157.
Хорт, -та, м. = хірт. Тогді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями. Котл. Ен. IV. 41. Коні сідлайте, хорти скликайте да поїдемо в чис'тее поле. Лукаш. 90. Ум. хортик. Чуб. V. 840. Ув. хорти́ще.
Нас спонсорують: