Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лущати

Луща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Грин. І. 255. Той луг тріщить, лущить. Рудч. Ск. І. 145. Лущать, як оріхи під ногами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩАТИ"
Гардаджій, -джія., м. Мастеръ, устраивающій гард 3. МУЕ. I. 43, 36.
Огрішитися, -шуся, -шишся, гл. Нарушить обрядъ, обычай, благопристойность.
Окукобитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Свить гнѣздо. 2) Устроиться, устроить хозяйство. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Отецький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. І. 173. отецький син, отецька дитина. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.
Побірчий, -чого, м. Сборщикъ податей.
Позамічати, -ча́ю, -єш, гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).
Понаорювати, -рюю, -єш, гл. Вспахать (во множествѣ). Уже на зяб понаорювали. Богод. у.
Пострибувати, -бую, -єш, гл. Поскакивать. За нею дві дівчинки пострибують як ті лошатка. МВ. І. 114.
Рожати, -жа́ю, -єш, гл. Раждать. Одна мати рожає, та не один обичай дає. Ном. № 7917.
Усок, -ска, м. Ум. отъ ус.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЩАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.