Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Галман, -на, м. Бранное слово для мужчины.
Ду́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. 2) Ум. отъ дубець. Ум. ду́бчичок.
Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.
Обчіркач, -ча, м. Циркуль.
Потеплішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться теплѣе. Потеплішає на дворі.
Сікти, -січу, -чеш, [p]одн. в.[/p] сікнути, -ну, -неш, гл. Сѣчь, рубить, рубнуть. Сердешного козака Голоту січе да рубає. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. січе й руба. Разсердившись, скоро и крикливо говорить.
Спішно нар. Поспѣшно, скоро, спѣшно. Сіли козаки і поїхали спішно. Дарма, що сліпий на одно око, а спішно робе чоботи.
Тростити, -щу́, -сти́ш, гл. О конѣ: быть больнымъ тростю. Кінь тростить.
Хортеня, -няти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят.
