Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луска

Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Блимнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ блимати.
Віничок, -чка, м. 1) Ум. отъ віник. 2) мн. Раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. І. 112.
Зацькува́ти, -кую́, -є́ш, гл.кого́. Затравить кого, натравить на кого (собакъ). Оце колись зацькували були його поповичі собаками, — як же курнув од них, дак ні одна собака і не догнала. О. 1862. II. 25.
Карася, -ся́ти, с. Молодой карась, караси къ. Ум. карася́тко, карася́точко.
Мацю́пе́нький, -а, -е. = маціненький. Борз. у. Желех.
Ми́ся I, -сі, ж. дѣтск. = миска. О. 1862. IX. 119.
Наку́щитися, -щуся, -щишся, гл. Расти кустомъ. Накущилось жито.
Оби сз. = щоби. (Пущу) тоту дівчиницю з чорними очима, оби мені молодому водиці носила. Гол. IV. 504.
Терпибіда, -ди, ж. Раст. Ranunculus acris. Вх. Пч. I. 12.
Цицуня, -ні, ж. Ум. отъ циця.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.