Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луска

Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКА"
Джиґе́ли, -ґел, ж. мн. Ляжки.
Зворо́та, -ти, ж. Межа, оставляемая на полѣ для проѣзда.
Кам'яничин, -на, м. Обитатель города, каменнаго дома. Ой земле, земле, ти справді ж проклятая! Тільки турчину-кам'яничину на сребро, на злото весьма багатая. ЗЮЗО. I. 11. (Прилож.).
Лі́карь, -ря, м. Лѣкарь, врачъ, докторъ. Добре в світі жити попові, лікарові та котові. Ном. № 8069. Не треба здоровим лікаря. Єв. Мр. II. 17. Лікарю, вилічи себе самого. Єв. Л. IV. 23.
Накриши́ти Cм. накришувати.
Огласити, -ся. Cм. оглашати, -ся.
Поволоктися, -чу́ся, -че́шся, гл. Потащиться. О!.. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175.
Проскурня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ пекутъ просфоры, просфорная.
Торбонька, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Чвиря, -рі, ж. Ненастье. До сього часу, спасибі Богові, у городі сухо, бо не було ще чвирі. О. 1862. X. 117.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.