Бгати, бгаю, -єш, гл. 1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. 2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю, 3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Бгайте, коровай, молодиці! Бгати пироги. 4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ.
Вирло, -ла, с.
1) Дышло коннаго привода.
2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы.
3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі.
4) мн. ви́рла. Глаза на выкатѣ.
Знахожати, -жа́ю, -єш, гл. = знаходити. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молоді подружжя знахожати.
Лю́лечки Ум. отъ люлі.
Омервитися, -жуся, -зишся, гл. Сдѣлаться мерзкимъ.
Підструнчити Cм. підструнчувати.
Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці.
Сичавіти, -вію, -єш, гл. О тканяхъ: сбѣгаться.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
Шклярка, -ки, ж. = склярка.
