Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

люлина
люлі-люлі
люлочник
люлька
люльок
люлю-сю!
люля
люляння
люлята
люляти
люнтра
люнути
люстерко
люстрина
люстриновий
люстро
люстровий
люсувати
лют
лютень
лютер
лютерський
лютий
лютити
лютитися
лютість
лютно
люто
лютор
лютощі
лютровий
лютування
лютувати
лютуватися
лють
люципер
люшенний
люшенька
люшки
люшня
ля I
ля II
лябдати
лявр
лягати
ляги
лягмо
лягови
ляговитися
лягома
лягти
лягчи
ляда I
ляда II
ляда III
лядащий
лядаякий
лядвенець
лядер
лядина
лядник
лядо
лядобієць
лядський
лядувати
лядунка
лязурок
ляк
лякання
лякати
лякатися
лякливий
лякучий
лялечка
лялька
лялько
ляля
ляма
лямент
ляментувати
лямець
лямівка
лямка
лямпа
лямпада
лямпарт
лямпартовий
лямпас
лямувати
лямцеві чоботи
лямчитися
лямщик
лянний
ляп!
ляпавиця
ляпанець
ляпанина
ляпання
ляпас
ляпати
ляпка
ляпкатися
ляпнути
ляпонути
ляпота
ляпотіти
ляпотнява
ляпуна
лярва
ляса
лясавці
ляси
ляск
ляскання
ляскати
ляскіт
ляскотіти
ляскотня
ляснути
лясь!
В'ячати, -чу, -чиш, гл. = мекати. Коза в'ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232.
Дочі́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. дочеса́тися, -шуся, -шешся, гл. Дочесываться, дочесаться.
Ліпки́й, -а, -е. Цѣпкій.
Надо́бно нар. Красиво, прелестно.
Нестям, -му, м. = нестяма. Мир. ХРВ. 307.
Одека, о́деки, о́дельки, нар. Вотъ здѣсь. Желех.
Підмерти, підімремо́, -рете́, гл. Перемереть. Люду підмерло багато.
Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. І. 53.
Порозлазитися, -зимося, -зитеся, гл. Разлѣзться (о многихъ). Отак же, не накрила раки, а вони й порозлазилися по всій хаті. Васильк. у.
Свирілка, -ки, ж. Ум. отъ свиріль. Прадід Адам і дядько Хам зайграли є свирілки. КС. 1882. IV. 170. Ум. свирілочка. В правій руці свирілочка, а в лівій топорець (у вівчаря). Шух. 1. 202.
Нас спонсорують: