Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

льонний
льонок
льонок 2
льонток
льоп!
льопати
льопи
льос
льот
льоток
льох
льоха
льоховиця
льошка
люб
люба
любайстер
любайстровий
любанка
любас
любаска
любасок
любасочка
любва
любезний
любець
любжа
любидра
любижник
любий
люби-мене
люби-мене-не покинь
любиста
любистина
любисток
любити
любитися
любитки
любісінький
любісінько
любість
любісько
любка
любко
люблений
любливий
люблин
любля
люблязний
люблязно
люблянка
люблята
любо
любов
любовець
любовний
любовність
любовно
любомудр
любонь
любонька
любосний
любота
любочка
любощі
любрик
любування
любувати
любуватися
любуня
любусь
любця
любчик
любчина
люб'язний
люб'язно
люб'ята
люб'ячий
люд
люде
людина
людиний
людинка
людинячий
людиська
людища
людки
людний
людність
людніти
людно
людовий
людожер
людожерний
людоїд
людоїдний
людоїдство
людоїдський
людоньки
людоріз
людославний
людство
людський
людськість
людці
людяка
людяний
людяність
люз
люза
люзний
люзняк
люзованець
люзувати
люзуватися
люла
люлечка
люлечки
люлешний
люлешник
Банкас, -са, м. Желѣзный съ насѣчкой на верхнемъ концѣ шпень, вставляемый въ одну изъ дыръ столярнаго станка для того, чтобы удерживать имъ доску, когда ее строгаетъ столяръ. Слов. Д. Эварн.
Випинати, -на́ю, -єш, сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл. 1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить. 2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Стор. МПр. 52. Вип'яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597.
Завда́рім, нар. Задаромъ, за безцѣнокъ. Татарин, братіку, татарин, продав сестрицю завдарім, та взяв завдатку калину. Н. п.
Залива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зали́тися и залля́тися, -ллю́ся, -ллє́шся, гл. 1) Заливаться, залиться. Заливається сльозами. Чуб. V. 67. залива́тися рего́том. Сильно смѣяться. Заливався заливним реготом. Мир. ХРВ. 130. 2) Захлебываться, захлебнуться. Поринаєш, — не дай, Боже, заллєшся водою. К. Досв. 61. зали́тися кро́в'ю. Умереть отъ прилива крови. Люде, що живуть по-під нами, не падають з землі і не заливаються кров'ю. Ком. І. 8.
Красти, краду, -деш, гл. Красть, воровать. Телят боїться, а волів краде. Ном. № 3034.
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. ЗОЮР. І. 146. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Шевч. 669. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ном. № 7613. Ум. леме́шик.
Підчинка, -ки, ж. Оборка на подолѣ юбки. Гол. Од. 21.
Самочуття, -тя, с. Самочувствіе, самосознаніе. Нага тільки вік знає, чого стоїть сей орган (нар. слово) національного самочуття. К. ХП. 121.
Тупісінький, -а, -е. Совершенно тупой. Шейк.
Ущуліти, -лію, -єш, гл. Замолкнуть, затихнуть. Гомонимо, гомонимо, а потім ущуліємо. Мил. 170.
Нас спонсорують: