Безробітній, -я, -є. Нерабочій (о времени). Безробітній час.
Буїй, -я, -є. Буйный. Стоїть як буїй тур, вкопавши ноги в землю. Голови ви буїї.
Зажи́рливість, -вости, ж. 1) Прожорливость. 2) Любостяжательность, алчность. Нехай його Бог судить за його зажирливість.
Залютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Прійти въ ярость.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Попасище, -ща, с. Пастбище. Оце коло хутора і попасище має.
Приданяне, -нян, мн. Придане.
Сє! меж. Крикъ на корову, когда ее гонять.
Скромадіння, -ня, с. Скобленіе.
Тупотати, -чу́, -чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. Об землю тупотав ногами.