Допіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допекти́, -чу́, -че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен.
За́йдочка, -ки, об. ум. отъ за́йда.
За́ступень, -пня, м. Древко, ручка къ заступу.
Злодійство, -ва, с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі.
На́йми, -мів, м. мн. Наемъ; служба по найму. Нехай вона сердешна од наймів трохи одпочине. . Піти́ в на́йми. Наняться. Матінко наша! Не журися ти нами: як поростемо, пійдемо в найми.
Позвінчувати, -чую, -єш, гл. Повѣнчать (многихъ).
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Притикатися, -каюся, -єшся, сов. в. приткнутися, -кнуся, -нешся, гл. Находить, найти себѣ мѣсто, помѣститься, прислониться, прижаться къ чему. Шукайте самі соби місця, — хай притикається кожен, де знайде. у. Молода не сідає за стіл, а де-небудь приткнеться. Серед степу на ріжечку, як на припічку хатиночка приткнулась.
Раґеля, -лі, ж. Снарядъ для ловли раковъ, родъ небольшаго бредня. Вѣдом.
Сопун, -на, м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ.