Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лускіт

Лу́скіт, -коту, м. Трескъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСКІТ"
Ґузу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґузуля.
Марнові́рство, -ва, с. Суевѣріе. Желех.
Неохайність, -ности, ж. Неопрятность. Жиди все біднійші, все більше неохайности. Св. Л. 23. Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохайністю. Стіни пооблупувані... Мир. ХРВ. 177.
Підберезник, -ка, м. Порода грибовъ. Лохв. у.
Полляти, -лля́ю, -єш, гл. Полить. Сквир. у.
Скепання, -ня, с. = скіпання.
Слухащий, -а, -е. Слушающій. Усім головам слухащим — на многі літа. АД. І. 133.
Терпкуватий, -а, -е. Терпковатый.
Хаба, -би, ж. = хабета. Желех.
Чамара, -ри, ж. Верхняя одежда галицкаго мѣщанина, то-же, что и капота у него-же, но болѣе украшенная тесьмою и кистями и застегивающаяся висячими петлями. Гол. Од. 16.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.