Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лучня

Лучня́, -ні́, ж. = лушня. Харьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧНЯ"
Альта́на, -ни и альта́нка, -ки, ж. Бесѣдка садовая. Левиц. І. 494.
Ґо́дло, -ла, с. = Кодло.
Зажира́куватий, -а, -е. 1) Обжорливый, прожорливый. 2) Любостяжательный, алчный къ богатству, ненасытный. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий: йому все мало! Волч. у.
Замаї́ти Cм. замаювати.
Запе́чений, -а, -е. Опаленный. Несхожа була на селянок, часто запечених сонцем. Мир. ХРВ. 6.
ЗостатиCм. зоставати.
Перекапостити, -щу, -стиш, гл. Изгадить, окончательно испортить.
Повиповнювати, -нюю, -єш, гл. Наполнить (во множествѣ). Де були в полі глибокії долини, волоською кров'ю повиповнював. АД. І. 102.
Проженихатися, -хаюся, -єшся, гл. Проухаживать.
Скупити, -плю, -пиш, гл. Соединить, собрать. Дружко усіх весільних до гурту скупив.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЧНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.