Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

ласуватися
ласун
ласуха
ласько
лася
лат
лата
латаний
латанина
латання
латанці
латати
лататися
латаття
латач
латва
латвий
латвість
латво
латер
латина
латинець
латинити
латинник
латинський
латинь
латирник
латити
латиш
латка
латкувати
латник
латовець
латочка
латувати
латун
латунник
латура
латянка
лах
лаха
лахавий
лахамендрики
лахаминдрики
лахачі
лахаш
лахва
лахмай
лахман
лахманина
лахманка
лахманник
лахмання
лахмануватий
лахманяр
лахманярка
лахматий
лахмотник
лахта
лацний
лацно
лашт
лаштабей
лаштування
лаштувати
лаштуватися
лаштунки
лащити
лащитися
лаючий
лая
лаянка
лаяння
лаяти
лаятися
ле
лебайстер
лебедаха
лебеденя
лебедець
лебедик
лебедин
лебедина
лебединий
лебединка
лебедиця
лебедій
лебедіти
лебедка
лебедо
лебедонько
лебедочко
лебедя
лебедя 2
лебедяночка
лебедячий
лебеніти
лебердаші
лебідка
лебідь
лебонь
лев
левада
левадний
левенець
левеня
левержет
левиндовий
левиний
левиха
левиця
левіхна
левовий
левурда
левусь
левчук
лев'я
лега
легат
легво
В'юнкий, -а, -е. Вертлявый, живой, проворный. Тут шо вже було б тобі в'юнке, так і на містці не всиде. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Лі́йка, -ки, ж. 1) Воронка. Вас. 205. Шух. 1. 283, 284. 2) Лейка. 3) Въ различныхъ инструментахъ и снарядахъ та металлическая трубка, въ которую вставляется деревянная ручка, напр., въ лопаткѣ, въ багрѣ и пр. Шух. І. 164, 222, 223. Также въ подсвѣчникѣ та трубка, въ которую вставляется свѣча. Шух. I. 299. Ум. лієчка. Харьк.
Мацінча́ Cм. маценя.
Покаменіти, покам'яніти, -ніємо, -єте, гл. Окаменѣть (о многихъ). Він за двері та Онилку й веде за руку. Ми й покаменіли. Г. Барв. 210. Вони обидві й покам'яніли. Мнж. 134.
Сохваляти, -ля́ю, -єш, гл. Восхвалять. А козак седить у корчмі та мед-вино кружає, корму сохваляє. ЗОЮР. І. 219.
Ткнути, ткну, ткнеш, гл. 1) Сдѣлать уколъ чѣмъ нибудь острымъ. Шейк. 2) Тронуть. Вже свяченого не ткне удруге. Шейк.
Тосяти, -сяю, -єш, гл. Бить въ ладоши, плескать, забавлять ребенка. Шейк.
Увічливий, -а, -е. Вѣжливый, привѣтливый, любезный, предупредительный. К. (Желех.). Гарна, ввічлива, звичайна, як бува в народі. Мкр. Н. 30. Моя дитина ввічлива, все мене слухається.
Чопок, -пка, м. Ум. отъ чіп. Ком. II. № 383.
Шурпання, -ня, с. = шпортання 2. Лохв. у.
Нас спонсорують: