Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибиці

Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИБИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИБИЦІ"
Випряжний, -а, -е. Выпряженный? Встрѣчено только въ пѣснѣ, опубликованной у Макс. (1834, 130) и повидимому фальсифицированной: Коні воронії, коні випряжнії. АД. І. 144.
Досва́татися, -таюся, -єшся, гл. Досвататься до чего нибудь.
Здо́йма, -ми, ж. Крючокъ при ловлѣ рыбы зимою неводом. Полт. г.
Кобзарьський, -а, -е. Принадлежащій кобзарю.
Майстеро́ва, -вої, ж. = і. Майстрова. Крають кравці, крають да вже й докривають, на молоду майстерову з ока поглядають. Чуб. V. 1086.
Маркі́тно нар. 1) Скучно, невесело. 2) Жутко.
Нити II. Cм. нить. 2.
Подостигати, -гаємо, -єте, гл. Дозрѣть, доспѣть (во множествѣ).
Розрабувати, -бую, -єш, гл. Разграбить.
Свещенька, -ки, ж. Ум. отъ свість.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИБИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.