Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Леме́ха, -хи, ж. 1) = лемішка. 2) об. Флегматикъ; неуклюжій.
Нутрости, -стів, ж. мн. Внутренности.
Обгін, -го́ну, м.
1) Свозка и стягиваніе срубленныхъ деревьевъ въ кучи.
2) У гуцульскихъ пастуховъ: ворота въ помѣщеніи, хлѣвѣ для скота.
Приключитися, -чи́ться, гл. употребл. только въ 3-мъ лицѣ. Приключиться. Приключилося їм горе.
Розскиглитися, -люся, -лишся, гл. Начать жалобно кричать.
Сорочини, -чин, ж. = сороковини.
Струпіти, -пію, -єш, гл. Покрываться струпьями.
Сюсі дѣтск. = пісі.
Чепурка, -ки, ж. Чистеха, опрятная женщина. Cм. чепуруха.
