Ді́дко, -ка, м. = Дідько. Нехай тебе не несе дідко, де людей рідко.
Жизнь, -ні, ж.
1) Жизнь. Ой, Боже, Боже! яка моя жизнь тяжка!
2) = життя. Хто ляшка рубатиме, той козацьку жизнь знатиме.
Ковдра, -ри и ковдря, -рі, ж. Одѣяло. Слов. Въ крестъянскомъ быту очень плотное рядно́, служащее одѣяломъ или подстилкой вмѣсто тюфяка.
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. До лиця. Къ лицу. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. одним лицем вода. Сплошь вода. 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа.
Макови́ння, -ня, с. соб. Стебли мака.
Перегатити Cм. перегачувати.
Познакомитися, -млюся, -мишся, гл. = познайомитися. А знаєш, як я познакомився з тим Хоцінським?
Прохарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = прохарчувати.
Спорзнитися, -нюся, -нишся, гл. Оскоромиться.
Сук, -ка, м. Сукъ. Сук не верба. Ум. сучо́к.
