Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хаботя

Хаботя, -ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю. Лебед. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБОТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБОТЯ"
Лаврик, -ка, м. = равлик. Желех.
Одноразний, -а, -е. . одноразні коні Лошади, которыя, будучи впряжены вмѣстѣ, одинаково хорошо везутъ. Рк. Левиц.
Палубчастий, -а, -е. О возѣ: крытый. Віз критий, палубчастий. МВ. ІІ. 198.
Підбережка, -ки, ж. пт. = берегуля. Вх. Пч. II. 12.
Прионадити, -джу, -диш, гл. = принадити. Вх. Зн. 55.
Прорив, -ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.
Селитва, -ви, ж. Основаніе, фундаментъ. (Угор.).
Струсанина, -ни, ж. = струс.
Тяглий, -а, -е. Имѣющій рогатый скотъ.
Чичерчик, -ку, м. Встрѣчено въ нар. пѣснѣ вмѣсто черчик. Васильчику-чичерчику, посію тебе в городчику. О. 1861. XI. Св. 67.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАБОТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.