Говоріння, -ня, с. Говореніе, манера говоренія.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Темним досвітком усі троє вийшли з села. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Сестри дома немає, на досвітках гуляє.
Заку́та, -ти, ж. Канура, хлѣвъ. Сім закут, одна свиня.
Зателе́нькати, -каю, -єш, гл. = задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники.
Мокра́вник, -ка, м. Раст. Stellaria.
Муштрува́ння, -ня, с. Обученіе военнымъ пріемамъ, дрессировка.
Обляги, -гів, м. мн. Время, когда ложатся спать. Як бачилась, так і бачуся з Павлусем в старечі обляги.
Підводитися, -джуся, -дишся, сов. в. підве́сти́ся, -ду́ся, -дешся, гл. Вставать, встать, подниматься, подняться, приподняться. Помолись, Насте, хоч лежачи, Богу, коли не здужаєш підвестись. Чоловік і забув про масло, що сидів на йому, та й підвівсь. Та не встану, мій миленький, не підведуся. Насилу підвівся після хвороби.
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Цигарка, -ки, ж. Папироса.
