Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Грі́зен и грізни́й, -а́, -е́. Грозный, свирѣпый. Здрігнеться од його грізного голосу. Тую галеру з грізної гармати привітайте.
Згри́зти Cм. згризати.
Ковбчик, -ка, м. Ум. отъ ко́вбок.
Оживити, -ва́ю, -єш, сов. в. ожи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. Оживать, ожить. Страшно було бачить, як він оживав. І оживе добра слава, слава України.
Оплін, -ну, м.
1) Въ повозкѣ: деревянная подушка, лежащая на оси; на ней лежитъ кузовъ.
2) Перекладины, положенныя на копылы въ саняхъ для связки полозьевъ. Брацл.
Плиття, -тя, с. соб. Плиты.
Поплювати, -плюю, -єш, гл. Поплевать.
Почережно нар. Поочередно. Цілу зіму сіно почережно стережемо.
Пху! меж. Тьфу!
