Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хабета

Хабета, -ти, ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш. Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБЕТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБЕТА"
Африка́нський, -а, -е. Африканскій. Левиц. І. 508.
Бурхотіти, -чу, -чеш, гл. Бушевать. Хвилі бурхотіли, розливаючись по долині. Стор. МПр. 50.
Зага́воронитися, -нюся, -нишся, гл. Зазѣваться. Прилуц. у.
Мі́стище, -ща, с. Дѣтскій послѣдъ, младенческое мѣсто, placenta. Вх. Зн. 36.
Підв'язати, -ся. Cм. підв'язувати, -ся.
Понагнічувати, -чую, -єш, гл. Нажать, надавить (во множествѣ). Понагнічуй же і капусту і буряки. Черниг. у.
Семинарія, -рії, ж. Семинарія.
Старина, -ни, ж. = старовина.
Староміський, -а, -е. Относящійся къ старому городу. Чуб. III. 199.
Хабаль, -ля, м. Любовникъ, волокита. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАБЕТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.