Дотина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Словом дотина.
Завискоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав.
Зажада́ти, -да́ю, -єш, гл. Пожелать, потребовать.
Зача́ло, -ла, с. Начало. Треба усе з зачала і доладу вам росказати.
Катрига, -ги, ж. = катрага 1.
Малодосві́дній, -я, -є. Малоопытный. Діти малодосвідні.
Нахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Нагрузить возы кладью.
Однодержавний, -а, -е. Единодержавный.
Паювати, ю́ю, -єш, гл. Дѣлить на части. Срібло-злото на три части паювали. Будем грунта — худобу на дві части паювати.
Постівка, -ки, ж.
1) = постіль. Забрав гроші, забрав скрині, та й білу постівку.
2) = покіс.
