Замі́нний, -а, -е. 1) Замѣнительный. 2) — лист. Мѣновая запись.
Латати, -та́ю, -єш, гл.
1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Церкву обдирає, а коршму латає.
2) Прибивать лати на кровлю.
8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати!
Нуждити, -жду, -диш, гл. Принуждать. Коли схоче син женитись, то не помішаєм і нуждить його не будем.
Оступачити, -чу, -чиш, гл. Поставить въ тупикъ, одурачить. Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу.
Перегородка, -ки, ж. Перегородка, отдѣленіе. Дав мені тесть... торбу з сьома перегородками.
Покревність, -ности, ж. Родство.
Слово, -ва, с. Слово. Прошу тебе, милий, вірними словами. Сказав слово та й мовчи. словом займати. Заговаривать съ кѣмъ. Мене, брате, словом не займають. словами блудити. Бредить. сло́во пити.? Твій брат буде з моїм братом слово пити. додержати, дотримати слова. Сдержать слово. Ум. слівце́, словце, словечко, словечечко, сло́вонько. Мачушине словце — що зімнєє сонце. Пі до любови, ні до розмови, ні до словечка, ні до ділечка. Скажи мені словечечко, серце. Словонька тихого да й не промовиш.
Сухівря, -рі, ж. Сухомятка. У нас і обідати нема чого до пуття зварити: усе сухівря, — хліб святий з водою.
Товчка, -ки, ж. Толчея, ступа.
Удання, -ня, с.
1) Удача.
2) Способность. Сила на уданню належить.
