Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

любонь

Любо́нь нар. = либонь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБОНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБОНЬ"
Володити, -джу, -диш, гл. Увлажать, смачивать. Шух. І. 253.
Да́коди нар. Иногда. Вх. Уг. 235.
Докінча́ння, -ня, с. Окончаніе, довершеніе.
Дошарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Домыть (мочалкой). Чи вже дошарувала підлогу? Васильк. у.
Мішка́нець и пр. = мешканець и пр.
Піддружжя, -жя, м. = піддружий. Дружко і піддружжє увійдуть у хату. Мет. 188.
Починати, -на́ю, -єш, сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали. Макс. 2) = починатися. КС. 1882. XII. 487.
Снувати, -ную́, -єш, гл. 1) Сновать, дѣлать основу для тканія. 2) Основывать, создавать. Три голубоньки радоньку радять, радоньку радять, як світ снувати. Гол. II. 5.
Устка, -ток, с. мн. Ум. отъ уста.
Шкодник, -ка, м. 1) = шкідник. 2) Шалунъ, проказникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮБОНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.