Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

любчик

Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49. 2) = любисток. Вх. Лем. 433.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБЧИК"
Зачи́нятий, -а, -е. Затворенный. Як би віконниці у хаті не зачиняті, то я б подивилась. О. 1862. VII. Кост. 52.
Існий, існісінький, існісінько. Cм. істний, істнісінький, істнісінько.
Князик, -ка, м. Ум. отъ князь.
Поквап, -пу, м. Поспѣшность. Желех.
Поперемивати, -ва́ю, -єш, гл. Перемыть (во множествѣ). Поперемивала миски й ложки. Кіевск. у.
Пропікатися, -каюся, -єшся, сов. в. пропектися, -печуся, -че́шся, гл. Прожигаться, прожечься, пропекаться, пропечься.
Рацавка, -ки, ж. = рапавка. Вх. Зн. 58.
Сліпоокий, -а, -е. Близорукій.
Тестівщина, -ни, ж. Имущество, унаслѣдованное отъ тестя. Волч. у.
Удавання, -ня, с. Притворство.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮБЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.