Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

люза

Лю́за, -зи, ж. Большая барка на Днѣпрѣ, аршинъ до 30 длины, везущая преимущественно мелкій лѣсъ. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЗА"
Дово́дник, -ка, м. Доносчикъ; доказатель. Cм. Доводець.
Жалі́тися, -лі́юся, -єшся, гл. Жаловаться. Жаліються молодиці, що ти шкоду робиш. Мет. 240. Школи й не жалілась, щоб що в неї боліло. Стор. II. 37.
Жемчужи́на, -ни, ж. Жемчужина.
Зумисне нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.
Ми́слонька, -ки, ж. = мисленька.
Рантушина, -ни, ж. = рантух.
Розціпити Cм. розціпляти.
Стокротне нар. = стокрот. Біг вам стокротне надгородить. Фр. Пр. 64.
Титариха, -хи, ж. Жена церковнаго старосты.
Трощити, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.