Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи.
Зімкну́ти, -ся. Cм. змикати, -ся.
Змеж, змежи, пред. = зміж.
Нави́ти Cм. навивати.
Нитка, -ки, ж.
1) Нитка. Батіг не нитка, не увірветься. По нитці дійти до клубочка.
2) Вертикально стоящая палка в витушці: нижний ея конецъ вдолбленъ въ основаніе снаряда. Cм. штомпель. Ум. ниточка.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена.
Порозстригатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разстричься (о многихъ).
Пташка, -ки, ж.
1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. В полі пташки літають, веселенько співають. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Ой мамко, пташко!
2) — божа. Пчела. Ум. пташенька, пташечка.
Різницький, -а, -е. Мясничій. Цехи: різницький, коновальський. Худенький, як різницький стовпчик.
Розгноїтися Cм. розгноюватися.
