Жи́лка, -ки, ж. Ум. отъ жила.
Згі́нний, -а, -е. згінні дні. Дни, въ которые все сельское рабочее населеніе сгонялось на барщину.
Лоски́рька, -ки, ж. Ум. отъ лоскиря.
Любу́ня, -ні, ж. ласк. отъ любка. Хаюню, любуню, чи любиш ти мене?
Підвішувати, -шую, -єш, сов. в. підвісити, -шу, -сиш, гл. Вѣшать, повѣсить. Петра засудили: Петра підвісити.
Пісникати, -каю, -єш, гл. Постничать.
Позалітати, -та́ємо, -єте, гл. Залетѣть (о многихъ).
Попотіпати, -па́ю, -єш, гл.
1) Потрепать много (льна, конопли).
2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках.
Прищеплювати, -люю, -єш, сов. в. прищепити, -плю́, -пиш, гл. Прививать, привить. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. — гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено».
