Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Велерічивий, -а, -е. Многорѣчивый. Язик отой велерічивий. Шевч. 625.
Заскавуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали... собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.
Зима́рка, -ки, ж. Зимняя хата въ полонинах, безъ печи, — въ ней живутъ работники, убирающіе сѣно, а также кормящіе стоящій тамъ скотъ. Шух. І. 54, 189, 111.
Квітчання, -ня, с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.
Кончити, -ся = кінчити, -ся. конюх, -ха,, м. Конюхъ. Я конюха ж люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб.
Повводити, -джу, -диш, гл. Ввести (многихъ).
Поприправляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приправити, но во множествѣ.
Розвеселити, -ся. Cм. розвеселяти, -ся.
Удатний, -а, -е. 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. Мир. ХРВ. 59. На все вдатні — до любощів, до пісень. Гліб. 2) Удачный.
Шубочка, -ки, ж. Ум. отъ шуба.
Нас спонсорують: