Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Варстат, -ту, м. см. верстат.
Відтоптувати, -тую, -єш, сов. в. відтоптати, -пчу, -чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й ноги відтоптали, ходивши до свата. Г. Барв. 387. Черевички відтопчу. Грин. ІІІ. 156. відтрутити. Cм. відтручати.
Відчиняти, -няю, -єш, сов. в. відчини́ти, -ню́, -ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197.
Луч-Луч! меж. Крикъ доильницы, отгоняющей теленка отъ коровы.
Набо́ристий, а, е. Наборный. Над ліжком висіло набористе сідло. Стор.
Обсудливий, -а, -е. Сплетничающій, любящій сплетни. Вх. Зн. 42.
Огірковий, -а, -е. Огуречный. Напийсь огіркового росолу, то може полекшає. Харьк.
Пустісінько нар. Совершенно пусто.
Реготня, -ні, ж. = регітня. Котл. Ен. VI. 21. Скрізь гармидер та реготня. Шевч. 108.
Сверб, -бу, м. Зудъ.
Нас спонсорують: