Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Гаріль, -ля, м. Крошка, пылинка, мелкая часть. Аф. 356. а ні гаріля. Рѣшительно ничего. Ном. № 1923.
Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.
Заголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.
Нахлюпувати, -пую, -єш, сов. в. нахлюпати, -паю, -єш, гл. Наплескивать, наплескать.
Плужок, -жка, ж. Ум. отъ плуг.
Плюскати, -каю, -єш, гл. Плескать. А я слухаю... як ті пишні керманичі весельцями плюскають. Федьк.
Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Поренчата, -чат, с. Перила. Лохв. у. Левиц. Пов. 328.
Цубом нар. стати. Окостенѣть (отъ холода). Руки цубом стануть на річці.
Частоколистий, -а, -е. Какъ частоколъ сдѣланный. АД. І. 59.
Нас спонсорують: