Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Возовий, -а, -е. 1) Телѣжный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали. АД. ІІ. 21. 4) шлях возовий. Проѣзжая дорога. Канев. у.
Волочільне, -ного, с. Даръ въ видѣ пшеничнаго калача и нѣсколькихъ окрашенныхъ яицъ, приносимый въ понедѣдьникъ Пасхи лицомъ, приходящимъ съ поздравленіемъ. Cм. волочінник. Чуб. ІІІ. 24.
Галичина, -ни, ж. Галиція.
Дово́дливий, -а, -е. Доказательный, убѣдительный.
Дотіпа́ти, -ся. Cм. дотіпувати, -ся.
Навпа́шки нар. На опашку. Надів свиту навпашки. НВолынск. у.
Нагари́кати, -каю, -єш, гл. Наворчать.
Неошанований, -а, -е. Неоцѣненный по достоинству.
Одівати, -ва́ю, -єш, сов. в. одіти, -діну, -неш, гл. 1) = одягати, одягти. 2) Укрывать, укрыть (одѣяломъ) Ой м'кая постіль твоя, і м'яко ти послав мені, і легенько одів мене. Грин. III. 382.  
Торішняк, -ка, м. Родившійся въ прошломъ году. бичо́к торішня́к. Быкъ на второмъ году. Зміев. у.
Нас спонсорують: