Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Гірський, -а, -е. Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13.
Ґрундзьо́ваний, -а, -е = Ґрундзюватий. Не яке воно і ґрундзьоване, щоб шановний читець не розборсав його сам, прочитавши картку-дві в книжці. Ном. Од видав. VI.
Діама́нт, -ту, м. Алмазъ. Ум. Діама́нтик.
До́бречко нар. Ум. отъ добре.
Побратим, -ма, м. Названный братъ, другъ. При добрій годині всі куми і побратими. Ном. № 2310. Одріклася вся названая родина, тоді нема ні кума, ні побратима. Чуб. V. 469. Ум. побрати́мко. Федьк. II. 125.
Пригнаджати, -джа́ю, -єш, гл. = принаджувати. Уман. у.
Розохочувати, -чую, -єш, сов. в. розохо́тити, -чу, -тиш, гл. Возбуждать, возбудить охоту, желаніе. Розохотив до гульні. Левиц. Пов. 25.
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.
Супочивок, -вку, супочи́нок, -нку, м. Отдыхъ, отдохновеніе, успокоеніе. Дай ти, Боже, Николайку, легкі спочивки. Гол. І. 229. Чорним очам спання нема, ніжкам супочинку. Чуб. V. 164.
Учар, -ра, м. = вівчарь. Вх. Лем. 476. Cм. увчар.
Нас спонсорують: