Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Братунок, -нка, м. = братанич. Вх. Лем. 394.
Викуп, -пу, м. 1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає. Макс.
Ду́рка, -ки, ж. Глупая, дурочка.
Зво́лити, -ся. Cм. зволяти, -ся.
Кавальцювати, -цю́ю, -єш, гл. Дробить, крошить, рѣзать на куски. Желех.
Нака́з, -зу, м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор.
Оповіщати, -ща́ю, -єш, сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Сковувати, -вую, -єш, сов. в. скувати, скую, -єш, гл. Сковывать, сковать. Рудч. Ск. II. 41. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Рудч. Ск. II. 161. Не скуй душі живої і слова живого. Шевч. ІІ. 56.
Сторож, -жа, м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. І. 1
Тарганів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный таракану. Шейк.
Нас спонсорують: