Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.
Бріх, (ха?), м. = живіт. Вх. Лем. 394.
Зажовтілий, -а, -е. Зажелтѣвшій.
Зази́в, -ву, м. Зазывъ, приглашеніе. Прилуц. у.
Зва́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. звали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Сваливаться, свалиться, повалиться. Не дай, Боже, звалитися під тином. Ном. № 8302. Прийшов Василь додомоньку, на постіль звалився. Чуб. V. 434.
Знарок, -ку, м. 1) Умыселъ. 2) Случай. Як на той знарок і в шинку на сей час нікого не лучилось. Дорош., Ha Укр. 8.
Морда́тий, -а, -е. Мордастый. Ум. мордатенький.
Потаєнці нар. = потаємне = потай. Потаєнці од усіх. Рк. Левиц.
Потокмитися, -млю́ся, -мишся, гл. Условиться, договориться. Вх. Зн. 70.
Свинушник, -ка, м. Раст. Salvia verticillata L. ЗЮЗО. І. 135.
Нас спонсорують: