Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Комонник, -ка, м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ. КС. 1887. VI. 461.
Корцівка, -ки, ж. = корчівка 2. Kolb. І. 61.
Мать нар. = мабуть. Лебед. у.
Опоганюватися, -нююся, -єшся, сов. в. опоганитися, -нюся, -нишся, гл. Огаживаться, огадиться, оскверняться, оскверниться. Чи не між вами ж я, погані, так опоганивсь, що й не знать, чи був я чистим коли небудь? Шевч.
Понапинатися, -на́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и напнутися, но о многихъ. Понапиналися хустками і не знать, чи дівчата, чи баби. Васильк. у.
Росхильчастий, -а, -е. Расходящійся въ разныя стороны: о рогахъ, рядомъ стоящихъ кольяхъ и пр. Поставив ручиці дуэте росхильчасті. Рк. Левиц.
Сподаряка, -ки, м. Ув. отъ сподарь. Думу думав сподаряка. Мкр. Н. 23. Сюди, туди повернеться — на все сподаряка. Н. п.
Устодолитися, -люся, -лишся, гл. Установиться (о погодѣ). Дощі й непогоди: не устодолиться ніяк. Васильк. у. Швидко місяцеві кватиря, — може устодолиться. Черк. у.
Хрещатий, -а, -е. 1) Крестообразный, крестовидный. Хрещатий барвінок. Ворота дощані — хрещаті. Мир. ХРВ. 9. 2) Имѣющій на себѣ изображеніе креста. Червонії, хрещатії давнії корогви. АД. І. 218. 3) Хрещата плахта. = хрещатка. Чуб. VII. 428.
Швайка, -ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26. 4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. Ум. шваєчка.
Нас спонсорують: