Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

я
ябеда
ябедник
ябко
ябличко
яблінка
яблінча
яблінь
яблуко
яблуневий
яблунина
яблуння
яблунь
яблунька
яблуня
яблучко
яблучковий
яблушний
яблушник
ябчанка
яведрик
явида
явити
явір
явірка
явкати
явки
явкотіти
явлений
являти
являтися
явний
явнісінький
явнісінько
явно
яворець
яворик
яворин
яворина
яворовий
яворок
яворонько
яга
ягівка
ягіддя
ягідка 1
ягідка 2
ягідник
ягідник 2
ягідниця
ягідонька
ягідочка
ягли
яглиця
ягни
ягнитися
ягниця
ягничка
ягничник
ягнусик
ягня
ягнятина
ягнятко
ягнятник
ягнячий
ягода
ягодянка
яґрост
ядвівчак
ядеречко
ядерний
ядерність
ядерно
ядерце
ядрений
ядренистий
ядрено
ядро
ядряний
ядуха
ядушливий
ядушний
яєчко
яєчниця
яєшенька
яєшний
яєшник
яєшня
яз
язвина
яздра
язе
язик
язикатий
язичник
язичок
язібаба
язівець
язь
язюк
язя
яй!
яйкати
яйко
яйкотіти
яйце
як
якеньки
якенький
який
якийсь
якийся
якикати
якіл
якір
якіт
яклити
яко
яковий
яковитий
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. ЗОЮР. II. 31. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» Шевч. 57. А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Рудч. Ск. І. 64. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. Шевч. 611. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Мнж. 55. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Н. п. Г. Барв. 288. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько. Мет. 11.
Згра́я, -раї, ж. Толпа, скопи ще; шайка. К. Досв. 82. За ним, було, ціла зграя людей: і охотничі, і псарі, і доїжджачі. Рудч. Ск. II. 202. Кидав п'яній зграї золоті червінці. Мир. ХРВ. 92.
Крівавити, -влю́, -ви́ш, гл. Окровавлять.
Легкість, -кости, ж. Легкость. А тобі дай Бог крепість і легкість. Чуб. І. 135.
Ніжли сз. = ніж. Галиц.
Нізчимний, -а, -е. Безъ всего, безъ приправы. Нізчимний борщ, неначе пійло. Ном. № 12313. Нізчимня страва. Г. Барв. 441.
Розлягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. розлягти́ся, -жуся, -жешся, гл. 1) Разлегаться, разлечься. Розляглася Марусенька на усю скамницю. Чуб. V. 768. 2) Раскидываться, раскинуться, расположиться; Простираться, простереться. По синьому косогорі розляглося містечко. Левиц. І. 89. 3) Раздаваться, раздаться на обѣ стороны. Мчалася густим житом — воно тільки розлягалося за єю, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном. Мир. ХРВ. 65. Та я ж лугами йтиму, — луги розлягатимуться, а садами йтиму, — сади розвиватимуться. Мил. 184. 4) Раздаваться, раздаться, разноситься, разнестись. Голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. Пісні виспівує було ясними зорями. Голос його по всьому селу розлягається. МВ. ІІ. 12. І по ставках той плач луною розлягався. К. Дз. 137. Иногда глаголъ относится къ слову, обозначающему мѣсто, гдѣ раздается: співи — аж будинок розлягається. Мир. ХРВ.  — домъ полонъ звуковъ пѣсенъ. Кінь у конюшні бється, аж двір розлягається. Мнж. 23. Да наняла собі да троїсті музики, аж корчомка розлягається. Чуб. V. 1032. Регіт — аж вигін розлягається. Мир. ХРВ. 27.
Тупа, -пи, ж. = ступа. Іди, іди, сивий коню, тихою тупою. Лукаш. 28.
Тю́жка, -ки, ж. Трепка, наказаніе. Дав же він йому тюжки — буде пам’ятати, як лаятись. Новомоск. у.
Утуга, -ги, ж. = туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким вогорити. Грин. ІІІ. 397. Яка ж мені за тобою втуга великая. Грин. ІІІ. 219.
Нас спонсорують: