Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

ґ
ґабелковий
ґабелок
ґабзувати
ґаблі
ґава 1
ґава 2
ґавеґа
ґавеня
ґавзун
ґавити
ґавра
ґаврати
ґав'ячий
ґав'ячий 2
ґаґати
ґаґотати
ґаджала
ґаджалаґати
ґаджєло
ґадзуля
ґазда
ґаздинечка
ґаздинити
ґаздинька
ґаздиня
ґаздівка
ґаздівний
ґаздівство
ґаздівський
ґаздовитий
ґаздонька
ґаздочка
ґаздування
ґаздувати
ґаздусьо
ґайда
ґайдарь
ґайдиця
ґайдувати
ґала!
ґалаґан
ґаламаґати
ґаланки
ґаланці
ґалда
ґалера
ґалиця
ґалунок
ґальон
ґальонка
ґалюґа
ґаляра
ґамнути
ґандж
ґанджа
ґанджовитий
ґанджули
ґандзолля
ґанзур
ґанок
ґанч
ґанчувати
ґаня
ґара
ґарґала
ґарґало
ґарґара
ґарґачки
ґард
ґардувати
ґарита
ґарлина
ґарнаґа
ґарований
ґарувати
ґахуватися
ґацик
ґвалт
ґвалтівне
ґвалтівний
ґвалтувати
ґвер
ґвинт
ґвир
ґевґати
ґеґавка
ґеґадзи
ґеґання
ґеґати
ґеґацки
ґе-ґе-ґе
ґеґекати
ґедз
ґедзатися
ґедзел
ґедзень
ґедзик
ґедзилля
ґедзкатися
ґедзло
ґедзунок
ґедкати
ґедло
ґезунд
ґел!
ґелґати
ґелевач
ґелево
ґелета
ґелетя
ґелка
ґелкотати
ґельґів
ґелюх
ґемзати
ґензура
ґер
ґерґавка
ґерґелиця
Давні́шній, -я, -є. Давнишній. Тільки де-не-де димок над кручею піднімається, та по вітру, як давнішняя слава Синопа, розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).
Звадли́вий, -а, -е. Вздорливий, сварливый, бранчивый.
Обливатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. облитися, обіллюся, -ллєшся, гл. Обливаться, облиться. Там дівчина та полощеться, полощеться, обливається. Мет. 118.
Подруцкати, -каю, -єш, гл. Раздробить, растереть. Вх. Лем. 452.
Понатомлювати, -люю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Поросхристуватися, -туємося, -єтеся, гл. То-же, что и росхри́статися, но о многихъ. Чого ви поросхристувалися? Позастібайтеся! Харьк.
Прокорм, -му, м. Кормъ. Щебече, мов синичка та, що дитиняток доглядає, за прокормом для їх літає. Мкр. Г. 22.
Пхикати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика. Шевч.
Розжеврітися, -ріюся, -єшся, гл. Разгорѣться. Головешка розжевріла. Черк. у. Розжеврілось і розгорілось, пішов димок до самих хмар. Котл. Ен. II. 29.
Учувати, -ваю, -єш, сов. в. учути, учую, -єш, гл. Слышать, услышать, разслышать. Пусти уха меже люде, то чимало учуєш. Ном. № 6994. Вовк не вчув, що він сказав. Рудч. Ск. І. G. Чи ти чула, моя ненько, чи ти не вчувала, що я в тебе під віконцем нічку ночувала? Грин. ІІІ. 392.
Нас спонсорують: