Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

ф-
фабра
фабури
фавда
фаґівник
фай!
файкати
файний
файно
файфа
файфер
факля
факт
фактичний
фактовий
фалат
фалатати
фалатє
фалд
фалда
фальш
фальшивий
фальшивість
фальшивосердий
фальшівник
фальшувати
фаля
фаналевий
фанатик
фанатицтво
фанда
фандоля
фанель
фанта
фантазія
фантазувати
фантастичний
фантастичність
фантє
фантина
фантиння
фантувати
фара
фарагон
фараґів
фараґівча
фарба
фарбаниця
фарбаня
фарбітки
фарбляний
фарбовесельчатий
фарбування
фарбувати
фарб'яр
фарб'ярка
фарб'ярня
фарб'ярство
фарб'ярський
фарисей
фарисейський
фарист
фаріон
фаркнути
фармуга
фармужити
фармужка
фартух
фарфолиз
фарфур
фарфурка
фасия
фаска
фасола
фасолька
фасоля
фасочка
фастиско
фасчина
фатів
фатка
фатьол
фафравий
фафрати
фацарити
фацарний
фацелик
фацерний
фацерність
фациґати
фацка
фацкати
фацкувати
фацнути
фаяти
фелеґа
фелелувати
фенделєнка
феник
фенчирь
ферделинка
ферділь
фертиґати
фертик
ферфела
ферфелити
ферфелиця
феса
фиґель
фиґлювати
физика
фик
фикати
филижанка
филозоф
филозофиста
филозофичний
филозофія
филозофний
филонник
Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже. (Изъ эпитафіи Соленика). О. 1861. ІІ. 176.
Вищирити Cм. вищиряти.
Догаря́ти и догоряти II, -ряю, -єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. Н. Вол. у. Жінка йому групко догаряє за свою худобу. Волын. г.
Кошлатити, -лачу, -тиш, гл. = кошлати.
Піддимка, -ки, ж. Названіе мелкихъ луковицъ, сохраняющихся зимою въ избѣ въ мѣшечкѣ за сволокомъ или надъ печью, а весной высаживаемыхъ; также названіе и выросшаго изъ нихъ лука. Вас. 203. Цибуля піддимка — засушка. Грин. II. 21. Зелена піддимка розрослася. Левиц. І. 28.
Порозбужати, -жа́ю, -єш, гл. Разбудить (многихъ). Ой устала мила, як не лежала, усю челядоньку порозбужала. Мет. 242.
Почастунок, -нку, м. Угощеніе. Пообідавши, брат дякує за почастунок.
Рушний, -а, -е. Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.
Тупотати, -чу́, -чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. МВ. (О. 1862. III. 46). Об землю тупотав ногами. Котл. Ен. II. 19.
Укоситися Cм. укошуватися.
Нас спонсорують: