Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бутинарь, -ря, м. Работникъ въ бутині, дровосѣкъ. Желех.
Зару́мати, -маю, -єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49). 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.
Карбас, -су, м. Большая весельная лодка для прибрежнаго плаванія въ морѣ. Левч.
Муса́к, -ка́, м. Кусокъ выточенной стали, которымъ косецъ выравниваетъ остріе косы. Шух. І. 169.
Набо́рсати, -саю, -єш, гл. 1) Нанизать. Шух. І. 130. 2) Напутать (нитокъ). Ото скільки ниток наборсала. Харьк. г.
Одзвінки, -ків, м. мн. Раст. Thalictrum aquilegiaefolium. Вх. Пч. І. 13.
Опарь, -рі, ж. опарь, -ря, м. 1) Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Вас. 207. 2) Промоина, продушина во льду. Сим. 119, 147. Мнж. 187.
Позажурювати, -рюю, -єш, гл. Опечалить (многихъ).
Пороздмухувати, -хую, -єш, гл. Раздуть (во множествѣ).
Скотарча, -чати, с. Мальчикъ скотникъ. пастухъ рогатаго скота.