Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Вигачувати, -чую, -єш, сов. в. вигатити, -гачу, -тиш, гл. Запруживать, запрудить, сдѣлать запруду.
Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Ди́нник, -ка, м. Грядка съ дынями.
Зневолити Cм. зневолювати.
Локтьови́й, -а́, -е́ Локтевой.
Отава, -ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Пиргач, -ча, м. = кажан. Вх. Пч. II. 7.
Притина, -ни, ж. ? Закопать на притині два стовпи.... Біля притини стоїть два стовпи. Рудч. Ск. II. 146.
Смолі, -лів, м. мн. Сопли. Угор.
Чвиркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] чвиркнути, -ну, -неш, гл. 1) Плевать, плюнуть. 2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору. Грин. II. 97.
Нас спонсорують: