Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Зіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
Краснозірка, -ки, ж. Красная крымская соль. Сумск. у.
Лопота́, -ти́, ж. Названіе сита въ загадкѣ (отъ гл. лопотати, т. к. сито лопотить, ударяясь о руку). Прийшла кума до куми: дай, кумо, лопоти, поляпати та й піти. ХС. III. 62.
Облічити, -чу́, -чиш, гл. Счесть, сосчитать. Облічив усе добро.
Пакісливий, -а, -е. Пакостный. Н. Вол. у.
Побрязкач, -ча, м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Псюка, -ки, ж. Собака.
Спасівка, -ки, ж. 1) Успенскій постъ. Спасівка-ласівка, а Петрівка-голодівка. Ном. № 482. 2) Сортъ грушъ или яблокъ.
Турь, -ря, м. = тур. Де вна сушена? — В туря на розі. Гол. II. 18.
Шіснадцятий числ. Шестнадцатый.
Нас спонсорують: