Виклад, -ду, м.
1) Изложеніе.
2) Испражненіе. А ні ладу, а ні складу, іззіж собачого викладу.
Ворожка, -ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ворожка з бісом накладає. Ум. ворожечка.
Дубе́ць, -бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Треба його дубцем бить. Ум. ду́бчик, ду́бчичок.
Кутатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Кутаться.
2) Заниматься; хлопотать съ работой. Челядь кутаєся — займаєся, літом і зімою то у хаті, де варити їсти... пряде, тче, красить вовну, шиє, вишиває, пере шмате, то по за хатою, де доїть вівці та корови, ходить коло свиней, обходити городовину...
Масля́к, -ка, м. 1) Масленикъ (грибъ). Раст. Boletus luteus. 2) Слизень, улитка, Limax. 3) = маслянка 5.
Пахнота, -ти, ж. Запахъ, благовоніе. Ніхто не може одібрати од ладану пахкоти.
Пошерхнути, -ну, -неш, гл. О кожѣ человѣка: сдѣлаться шероховатой.
Протьохкати, -каю, -єш, гл. О соловьѣ: прощелкать.
Цибати, -баю, -єш, гл. Идти, шагать. Близько видати, далеко цибати.
Шевцюга, -ги, шевцю́ра, -ри, м. Презрит.: сапожникъ.