Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

ж
жаба
жабалуха
жабарь
жабеня
жаберина
жаберовина
жабини
жабиний
жабинський
жабище
жабій
жабійка
жабка
жабник
жабня
жабовина
жабоїд
жабоколець
жабокряківка
жабоніти
жабонька
жаборіння
жабрик
жабрій
жабрь
жабський
жабука
жабуніти
жабур
жабуріння
жаб'ячий
жавкий
жавряти
жага
жагнути
жада
жаданий
жаданка
жадання
жадано
жадати
жадатися
жаден I
жаден II
жадібка
жадібний
жадливість
жадний I
жадний II
жаднісінький
жадність
жадно
жадоба
жадота
жаждивий
жаждувати
жайвір
жайворінка
жайворінячий
жайворонків
жайворонник
жайворонок
жайвороня
жайворонячий
жак
жаків
жаківка
жакування
жакувати
жалива
жалити
жалитися
жалиця
жаліб
жалібний
жалібник
жалібниця
жалібно
жалізний
жаління I
жаління II
жалісливець
жалісливий и жалісний 2
жалісливо
жалісний
жалість
жаліти
жалітися
жалка
жалкий
жалко
жалкування
жалкувати
жалкуватися
жалливий
жалля
жалнощі
жало
жалоба 1
жалоба 2
жалобний
жалобний 2
жалосливий
жалосний
жалосник
жалостонька
жалощі
жалування
жалувати
жалуватися
жаль I
жаль II
жалько
жальний
жально
жальнощі
жальок
жальце
жальчливий
Виткий, -а, -е. Вьющійся. Витке зілля хміль, виноград. Чигир. у.
Куп'Я, -я́, с. = купина. Заріс той шлях куп'ям та болотом. КС. 1882. IV. 169. Не мучте (пропасниці) бідних християн, трясіть куп'ями, очеретами і болотами. Чуб. І. 120. Єдин каже: ій богу бачив — не тільки що воду тягла (веселка), але й куп'я перла у хмару. Дещо.
Наза́вжди нар. Навсегда. Ном. № 13421.
Начепуритися, -рюся, -ришся, гл. Принарядиться. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, ні притулитися. Гол. І. 252.
Незлобливо нар. Незлобиво.
Непорядний, -а, -е. Безпорядочный. Всі вони, сі нехворощане, якісь завзяті та непорядні. Скотину б'ють, не доглядають зімою. Г. Барв. 154.
Розраджати, -джа́ю, -єш, сов. в. розрадити, -джу, -диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Гол. 1. 365. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили. Лукаш. 130.
Сівкий, -а́, -е́ 1) Сыпучій. 2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій. Волч. у.
Совманути, -ну, -неш, гл. Толкнуть, пихнуть. Пані тільки ногою мене совманула. МВ. (О. 1862. III. 42).
Схлюпнути, -пну, -неш, гл. Пошатнувъ сосудъ, расплескать немного.
Нас спонсорують: