Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Ум. брикливенький.
Весіленько, -ка, с. Ум. отъ весілля.
Гря́ний, -а, -е. Зеленый. Кажется, употребляется только въ выраженіи: Гря́на неді́ля — зеленыя святки, Тройцынъ день. На гряній неділі, на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили.
Ди́бка 1, -ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. ум. отъ диби.
Кочет, -та и ко́четь, -тя, м.
1) Колышекъ на концѣ граділя, на который надѣвается деревянное кольцо, соединяющее плугъ и колішню.
2) Въ лодкѣ: кочетокъ, каждый изъ двухъ колышковъ, въ которыхъ ходятъ весло.
Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. пнем ста́ти, на пню стати. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. у-пень. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Та бодай же ти, корчмо... та й у-пень згоріла. на пні хліб. Хлѣбъ на корню. посивіти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (Cм.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Ум. пеньок, пеньочок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з'їсти. мати собі на пеньку. Имѣть въ виду.
Плентати, -таю, -єш, гл.
1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька.
2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже.
Поперериватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и перерватися но во множествѣ.
Розлити, -ся. Cм. розливати, -ся.
Спідник, -ка, м. = спідняк 1.