Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

ж
жаба
жабалуха
жабарь
жабеня
жаберина
жаберовина
жабини
жабиний
жабинський
жабище
жабій
жабійка
жабка
жабник
жабня
жабовина
жабоїд
жабоколець
жабокряківка
жабоніти
жабонька
жаборіння
жабрик
жабрій
жабрь
жабський
жабука
жабуніти
жабур
жабуріння
жаб'ячий
жавкий
жавряти
жага
жагнути
жада
жаданий
жаданка
жадання
жадано
жадати
жадатися
жаден I
жаден II
жадібка
жадібний
жадливість
жадний I
жадний II
жаднісінький
жадність
жадно
жадоба
жадота
жаждивий
жаждувати
жайвір
жайворінка
жайворінячий
жайворонків
жайворонник
жайворонок
жайвороня
жайворонячий
жак
жаків
жаківка
жакування
жакувати
жалива
жалити
жалитися
жалиця
жаліб
жалібний
жалібник
жалібниця
жалібно
жалізний
жаління I
жаління II
жалісливець
жалісливий и жалісний 2
жалісливо
жалісний
жалість
жаліти
жалітися
жалка
жалкий
жалко
жалкування
жалкувати
жалкуватися
жалливий
жалля
жалнощі
жало
жалоба 1
жалоба 2
жалобний
жалобний 2
жалосливий
жалосний
жалосник
жалостонька
жалощі
жалування
жалувати
жалуватися
жаль I
жаль II
жалько
жальний
жально
жальнощі
жальок
жальце
жальчливий
Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. брикливенький.
Весіленько, -ка, с. Ум. отъ весілля.
Гря́ний, -а, -е. Зеленый. Кажется, употребляется только въ выраженіи: Гря́на неді́ля — зеленыя святки, Тройцынъ день. На гряній неділі, на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили. Мет. 309.
Ди́бка 1, -ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. ум. отъ диби.
Кочет, -та и ко́четь, -тя, м. 1) Колышекъ на концѣ граділя, на который надѣвается деревянное кольцо, соединяющее плугъ и колішню. Чуб. VII. 399. 2) Въ лодкѣ: кочетокъ, каждый изъ двухъ колышковъ, въ которыхъ ходятъ весло. Мнж. 179.
Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Н. п. пнем ста́ти, на пню стати. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). у-пень. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. ЗОЮР. І. 120. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо... та й у-пень згоріла. Грин. III. 286. на пні хліб. Хлѣбъ на корню. посивіти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. І. 306. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (Cм.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. пеньок, пеньочок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з'їсти. Рудч. Ск. І. 72. мати собі на пеньку. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.
Плентати, -таю, -єш, гл. 1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька. Г. Барв. 165. 2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже. Г. Барв. 119.
Поперериватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и перерватися но во множествѣ.
Розлити, -ся. Cм. розливати, -ся.
Спідник, -ка, м. = спідняк 1. Шух. І. 103, 146.
Нас спонсорують: