Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

ж
жаба
жабалуха
жабарь
жабеня
жаберина
жаберовина
жабини
жабиний
жабинський
жабище
жабій
жабійка
жабка
жабник
жабня
жабовина
жабоїд
жабоколець
жабокряківка
жабоніти
жабонька
жаборіння
жабрик
жабрій
жабрь
жабський
жабука
жабуніти
жабур
жабуріння
жаб'ячий
жавкий
жавряти
жага
жагнути
жада
жаданий
жаданка
жадання
жадано
жадати
жадатися
жаден I
жаден II
жадібка
жадібний
жадливість
жадний I
жадний II
жаднісінький
жадність
жадно
жадоба
жадота
жаждивий
жаждувати
жайвір
жайворінка
жайворінячий
жайворонків
жайворонник
жайворонок
жайвороня
жайворонячий
жак
жаків
жаківка
жакування
жакувати
жалива
жалити
жалитися
жалиця
жаліб
жалібний
жалібник
жалібниця
жалібно
жалізний
жаління I
жаління II
жалісливець
жалісливий и жалісний 2
жалісливо
жалісний
жалість
жаліти
жалітися
жалка
жалкий
жалко
жалкування
жалкувати
жалкуватися
жалливий
жалля
жалнощі
жало
жалоба 1
жалоба 2
жалобний
жалобний 2
жалосливий
жалосний
жалосник
жалостонька
жалощі
жалування
жалувати
жалуватися
жаль I
жаль II
жалько
жальний
жально
жальнощі
жальок
жальце
жальчливий
Безмозкий, -а, -е. 1) Не имѣющій мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий., (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).
Борона 2, -ни, ж. 1) Борона. Части ея: деревянные валки, въ которые вставлены зубья; каждый валок обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Чуб. VII. 401. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребетники; впоперек хребетників переходить шість тонших естиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. Шух. І. 165. під борону сіяти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. Вас. 196. борону затігати за ним. Подольщаться къ кому. Фр. Пр. 109. Ум. борінка, боріночка.
Гладишечка, -ки, ж. Ум. отъ гладишка.
Дієпи́сний, -а, -е. Историческій.
Засябрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Стать въ сосѣдскія, товарищескія отношенія. З сусідою, охтирським крамарем, вони засябрували. О. 1862. IX. 70.
Звірня́, -ні́, ж. соб. Звѣрье. А що там звірні було, — Господи!
Обіз, обозу, м. = обоз. За татарми обіз іде, за обозом — кінь турецький. Гол. I. 97.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. К. ЧР. 105.
Торкотати, -кочу́, -чеш, гл. = торохтіти. Наша піч торкоче, чогось вона хоче, хоче вона раю, красного короваю. Рк. Макс.
Шумувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Н. Вол. у. Через край вино шумує. К. Псал. 172. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
Нас спонсорують: