Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Завіякуватий, -а, -е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку.
Зазіха́ти, -ха́ю, -єш, гл. — на що. Льститься на что, жадничать.
Кочет, -та и ко́четь, -тя, м.
1) Колышекъ на концѣ граділя, на который надѣвается деревянное кольцо, соединяющее плугъ и колішню.
2) Въ лодкѣ: кочетокъ, каждый изъ двухъ колышковъ, въ которыхъ ходятъ весло.
Куркодим, -ма, м. Въ загадкѣ: пѣтухъ. Вийшов царь земляний (= миша) і пита царя Куркодима, чи не бачив царя Цурупала (= кота)?
Пообволікати, -ка́ю, -єш, гл. Обволочить (во множествѣ).
Попередавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Просящий, -а, -е. Просящій, живущій подаяніемъ. Уроди, Боже, на трудящого.... на просящого, на крадящого і на всякую долю.
Хлиснути, -ну, -неш, гл. Хлебнуть. А деякі так так хлиснули, що де упали, там заснули. Хлиснути.... з горшка шег юшки. вже двірсько́ї поливки хлиснув! Уже попробовалъ жизни на барскомъ дворѣ.
Шофта, шохта, -ти, ж. см. начиння.
