Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. 2) Биться, побиться объ закладъ. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався.
Знахарка, -ки, ж. = знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її.
Копіт, -поту, м.
1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. За коником став копіт.
2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових.
Оперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить. Щось видно ломакою оперіщило.
Опростатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Освободиться.
2) Прійти въ себя.
Осквернити, -ся. Cм. оскверняти, -ся.
Пльондратися, -раюся, -єшся, гл. Шлепать, идти по водѣ.
Порозминатися, -наємося, -єтеся, гл.
1) Размяться (во множествѣ).
2) Разойтись или разъѣхаться, минуя другъ друга (во множествѣ).
Скупувати, -пую, -єш, гл. Скупиться. Ой ти, мамо, не скупуй, поганого не купуй. Хто скупує, той двічи купує.
Телеграф, -фу, м. Телеграфъ.
